22.12.2011 р. був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" (далі по тексту - “Закон”), який набирає чинності з 19.01.2013 р. Метою розроблення і прийняття Закону є вдосконалення процедур банкрутства, зменшення тривалості процедур, поліпшення показників за індексом стягнення, скорочення витрат на провадження у справах про банкрутство.

Олеся Артищук, юрист Київського офісу ЮФ "Халас і Партнери" для UBR.UA

Зміни в Закон були прийняті шляхом підписання нової редакції Закону, на ознайомлення з якою нам дається рік. Так як новою редакцією передбачається внесення багато змін та впровадження нових механізмів, тому розглянемо більш детальніше лише деякі з них які мають найбільш суттєве значення для проведення заходів щодо запобігання банкрутства боржника а також самої процедури банкрутства.

Порятунок від банкрутства

1. Новою редакцією Закону передбачена процедура санації боржника до порушення справи про банкрутство, яка передбачає систему заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство.

Ст. 6 Закону визначає загальний порядок введення процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, який передбачає, що ініціаторами процедури досудової санації боржника можуть бути боржник або кредитор. Так, у відповідності до Закону згода між боржником і кредитором (кредиторами) щодо проведення досудової санації боржника може бути досягнута і до виникнення заборгованості боржника, та може бути передбачена правочином (договором), на підставі якого виникло грошове зобов'язання боржника.

2. Процедура санації боржника до порушення справи про банкрутство може бути введено за умови наявності плану санації, який повинен бути схвалений загальними зборами кредиторів боржника. Законом передбачено, що боржник повинен розмістити оголошення про проведення загальних зборів кредиторів на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України.

3. Боржник або представник кредиторів, уповноважений загальними зборами кредиторів, протягом п'яти днів з дня схвалення кредиторами плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство повинен подати до господарського суду за місцезнаходженням боржника заяву про його затвердження з необхідними документами передбаченими ст. 6 Закону. За подання заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство справляється судовий збір, який у відповідності до Закону України “ Про судовий збір” розмір якого складає 1 мінімальна заробітна плата.

4. Встановлений місячний строк розгляду Господарським судом заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, з дня прийняття відповідної заяви до розгляду.

Строк дії процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом плану санації. Протягом дії цієї процедури, не може бути порушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів, а також діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Розгляд справ про банкрутство

1. Внесено зміни в поняття безспірних вимог кредиторів, відтепер ст. 10 Закону передбачено, що безспірними вимогами кредиторів є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Відповідно такі рішення суду та постанова про відкриття провадження обов'язково необхідно додавати до заяви про порушення справи про банкрутство, як докази безспірних вимог.

2. Ще одним плюсом у новій редакції Закону є те, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

3. Особливою новизною у процедурі розгляду справ про банкрутство стало те, що з 19 січня 2014 року вступить в дію ч. 10 ст. 16 Закону, якою передбачено, що з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. До моменту вступу в дію даного положення, офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих виданнях — газетах “Голос України” або “Урядовий кур'єр”. Таке нововведення дає можливість проінформувати якомога більше коло осіб, через глобальну систему Інтернет, відтак і у іноземних інвесторів з'являться шанси дізнатись про порушення справи про банкрутство. Правда сам процес у Законі не прописаний і як він буде відбуватись та чи зможуть його настільки досконало реалізувати на практиці невідомо.

4. Також новою редакцією Закону було чітко визначено строк на який вводиться процедура розпорядження майном боржника, що повинно пришвидшити розгляд справ судами. Така процедура у відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону повинна бути проведена у строк, який становить сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці. Встановлення чітких термінів повинно посприяти швидшому розгляду справи та виключення ситуацій затягування справ судами, з необгрунтованих причин.

5. Новий Закон порадував своєю лояльністю до кредиторів які пропустили встановлений законом граничний термін звернення до суду на заявлення свої грошових вимог до боржника. Відтепер у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, мають право на погашення своїх вимог в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

6. Також, Законом скорочено термін на який вводиться процедура санації. У відповідності до ст. 28 Закону Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виносить ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців. У випадку вмотивованого клопотання керівника санації чи комітету кредиторів цей строк може бути продовжено господарським судом, але не більше ніж на дванадцять місяців. Процедура санації боржника припиняється достроково в разі невиконання умов плану санації та/або в разі невиконання поточних зобов'язань боржника, у зв'язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

7. Законом також передбачено введення механізму узгодження плану санації та мирової угоди кредиторами, чиї вимоги забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) — забезпеченими кредиторами. У відповідності до внесених змін в Закон, план санації та мирова угода протягом семи днів з дня прийняття комітетом кредиторів рішення про схвалення одного з них затверджується усіма забезпеченими кредиторами.

8. Надана можливість акціонерам боржника з метою відновлення неплатоспроможності збільшити статутний капітал боржника у розмірі, встановленому планом санації.

9. Введений новий механізм метою якого є відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів, який передбачає відчуження боржника шляхом заміщення активів. Даний механізм полягає у передачі господарському товариству, що створюється боржником, активів боржника. Під час утворення господарського товариства йому передаються майнові активи (майно та майнові права) боржника, в тому числі відступаються права вимоги, а також на нього переводяться борги за вимогами поточних кредиторів. Розмір статутного (складеного) капіталу новоутвореного господарського товариства визначається як різниця між вартістю майнових активів та вартістю боргів за вимогами конкурсних кредиторів.

Ліквідаційна процедура.

Згідно положень змін до Закону продаж майна банкрута здійснюється конкретно визначеними способами або шляхом проведення аукціону або шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір найкращого способу відчуження, метою якого є продаж за найвищою ціною залишається за ліквідатором. Відтепер законом детально та чітко прописаний порядок, вимоги та особливості проведення аукціону, який може відбуватись і в електронній формі (електронні торги).

Арбітражний керуючий

Законом введено новий розділ який присвячений діяльності арбітражного керуючого, де визначено та розширено вимоги до особи, яка бажає стати арбітражним керуючим, порядок отримання права на здійснення діяльності. Законом скасована вимога до ліцензування діяльності арбітражного керуючого, але передбачені вимоги стосовно стажу роботи, проходження навчання та відповідного стажування, обов'язкової підвищення кваліфікації арбітражного керуючого. Встановлена відповідальність та орган контролю за діяльністю арбітражного керуючого, передбачається страхування відповідальності арбітражного керуючого. Починаючи з 2013 року кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майном буде визначатись судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Іноземна процедура банкрутства

До Закону внесений розділ стосовно процедури банкрутства, пов'язані з іноземною процедурою банкрутства, тобто провадженні справ у справі про банкрутство, що здійснюється в іноземній державі згідно з її законодавством. Але так і залишилось не вирішеним питання, процедури банкрутства за участі кредиторів, які знаходяться на території іноземних країн та не мають можливості отримати офіційне друковане видання ( яке видається лише на території України та лише українською мовою). Навіть якщо і почне діяти механізм повідомлення через систему Інтеренет, не думаю, що воно буде багатомовним.

Україна є членом Ради Європи з 09.11.1995 року. Для всіх членів-країн Ради Європи була розроблена Європейська конвенція про деякі аспекти міжнародних аспектів банкрутства від 05 червня 1990 р., але на жаль дана конвенція не була підписана Україною. В положеннях конвенції закріплений обов'язок арбітражного керуючого повідомляти відомих їм кредиторів, які знаходяться в іншій країні-учасниці, а також чітко встановлено яку інформацію про справу повинен передати арбітражний керуючий. І дана практика є логічною, адже яким чином кредитору який знаходиться в іншій країні випаде можливість дізнатись про те що його боржник може стати банкрутом і у нього є короткий термін щоб стати в чергу кредиторів, пройшовши нелегкий шлях.

Отже, Закон прийнятий і вступає в силу через рік, багато чого нового, багато чого позитивного описано в новій редакції. Як показує практика, інколи навіть досить добре прописані закони не допомагають забезпечити таку ж реалізацію законів на практиці. В загальному Законом більш детально описані певні положення які до цього не були врегульовані на такому рівні, введено нові механізми, але багато питань так і залишились не вирішеними. Тому навіть наявність такого Закону не може гарантувати що на практиці він досягне своєї мети, заради якої він був прийнятим.

Олеся Артищук, юрист Київського офісу ЮФ "Халас і Партнери"

Теги: банкротство банкрот
Источник: Украинский Бизнес Ресурс Просмотров: 7773