Минулого місяця Верховною Радою України було прийнято проект закону про внесення змін до Закону України "Про туризм" щодо інформування споживачів туристичних послуг, який відправлено на підпис Президенту. Вказаний закон України, після підписання главою держави, набере чинності на наступний день після його опублікування. Що ж цікавого цього разу пропонують парламентарії змінити в законодавстві, яке регулює туристичну діяльність в Україні, розглянемо нижче.

Вікторія Недибалюк, юрист юридичної компанії “Jurimex”, для UBR.UА

Що нового?

По-перше, проект закону по-новому визначає порядок надання туристу інформації до укладення із ним договору на туристичне обслуговування. Так, чинний Закон України "Про туризм" визначає, що до укладення договору на туристичне обслуговування туристу повинно бути надано 4 блоки інформації: про основні вимоги до оформлення документів, необхідних для здійснення подорожі, медичні застереження, інформацію про туроператора (турагента), наявність ліцензії та розмір фінансового забезпечення, будь-яка інша інформація надається лише на вимогу туриста.

Логіка викладення цієї норми Закону зрозуміла, оскільки, вказаною інформацією туроператор володіє і вона не залежить від волевиявлення туриста. Що ж стосується іншої інформації про подорож, як от програма туру, характеристика транспортних засобів, готелю, його категорії, тощо, то тут ситуація інша.

Коли турист планує відпочинок, він загалом має вже сформовані певні побажання щодо комплексу туристичних послуг, які має намір придбати, однак що стосується конкретних характеристик таких послуг, то тут саме туроператор допомагає туристу з вибором, після чого сторонами погоджуються істотні умови подорожі і відповідно укладається договір не туристичне обслуговування, в якому вони відображаються. При цьому, якщо турист взагалі ще не визначився з конкретним напрямком подорожі – то, згідно вимог нещодавно прийнятого Закону, туроператор повинен надати туристу інформацію про всі існуючі засоби розміщення в регіоні, який турист бажає відвідати. Тобто ситуація зводиться до абсурдної, однак відповідна норма закону встановлює чіткий обов’язок туроператора донести до відома туриста таку інформацію до початку укладення із ним договору на туристичне обслуговування.

Читайте также: Туроператорская и турагентская деятельность. Налоговая консультация

Те ж саме стосується видів і тематики екскурсійного обслуговування. Звичайно, ідеальним є варіант, коли турист конкретно визначився – які саме екскурсії бажає відвідати, однак така ситуація виникає вкрай рідко. Зазвичай турист вибирає відповідний вид екскурсійного обслуговування безпосередньо перед укладенням договору на туристичне обслуговування, а тому туроператор повинен надати туристу інформацію про всі види екскурсій, які він може надати. Ще гірша ситуація виникає з турагентом, який дуже часто придбаває тури у різних туроператорів, а тому йому фактично потрібно знати всі пропозиції туристичного ринку в деталях для того, щоб, відповідно до вимог Закону, проінформувати туриста.

Чи захищені права туристів?

З одного боку, зміни до Закону України "Про туризм" начебто покликані захистити права споживачів туристичних послуг, однак, чи насправді це так?

Уявімо собі ситуацію, коли турист одразу визначився із місцем відпочинку, відповідно до побажань туриста, туроператор уклав із ним договір на туристичне обслуговування, однак згодом турист вирішив змінити вид екскурсії. Якщо раніше така зміна оформлялась внесенням відповідних коректив до програми туру в односторонньому порядку туроператором та перебронювання відповідних послуг, то відтепер турист зобов’язується з’явитись в офіс туроператора для укладення додаткової угоди до договору на туристичне обслуговування, оскільки прийнятими до Закону змінами передбачено ряд істотних умов договору на туристичне обслуговування, без яких він не можу бути укладений. Крім того, можливі також ситуації, коли заброньований туроператором готель не може бути надано туристу, в такому випадку туроператор має право замінити готель на аналогічний або вищої категорії без додаткової доплати, проте в цьому випадку виникне суперечність між предметом укладеного договору і фактично наданими послугами. А тому, щоб уникнути таких неузгодженостей, на нашу думку, ряд операторів будуть практикувати укладення додаткових угод про внесення змін до договору. Але, яким чином підписувати ці документи, коли часто ситуація в необхідності заміни готелю виникає в місці подорожі (за кордоном)? Фактично туроператору потрібно мати свого повноваженого представника в кожній країні, куди він організовує тури.

Крім того, відповідним законопроектом передбачено, що істотною умовою договору на туристичне обслуговування є характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема, їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та перевезення, така інформація також має бути доведена до відома туриста до укладення із ним договору на туристичне обслуговування.

Читайте также: Туризм: бизнес, стратегии и инвестиции

Якщо навіть припустити, що турист не визначився із датою та часом рейсу чи його категорією, то теоретично, туроператор може надати туристу розклад руху усіх рейсів відповідної авіакомпанії, розклад руху поїздів залізничного вокзалу тощо, таким чином він надасть туристу відповідну необхідну інформацію до укладенням із ним договору. Але як бути із іншою проблемою?

Так, вказана норма проекту Закону суперечить Правилам повітряних перевезень пасажирів та багажу, затвердженим Наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 23.04.2010 року № 216.

Згідно п. 4 розд. ХV вказаних Правил, час відправлення рейсу і тип повітряного судна, що зазначені в розкладі руху або інших опублікованих графіках рейсів перевізника, не гарантуються і не є обов'язковою умовою договору перевезення, а відповідно до п. 5 розд. ХV вказаних Правил, перевізник має право змінювати тип повітряного судна без повідомлення про це пасажира.

Читайте также: Пляжи Крыма разделят по классам комфорта

Таким чином, час відправлення і тип повітряного судна не вважаються істотними умовами договору перевезення, оскільки надання послуг перевезення мають свою специфіку, що включає в себе безліч ризиків, зокрема, можливі зміни чи відкладення рейсів з причин захисту життя і здоров’я пасажирів чи з технічних причин. Як же тоді бути туристичним операторам, на яких законом покладається обов’язок надати туристу відповідну інформацію про дату, час і місце здійснення перевезення, які є істотними умовами договору на туристичне обслуговування, оскільки фактично саме на туроператорів покладається відповідальність за ризики затримки рейсу чи зміни типу повітряного судна? Таким чином колізія норм між спеціальним Законом для туризму, який прийнятий пізніше і підзаконним нормативно-правовим актом - Наказом щодо перевезень, повинна вирішуватись на користь Закону. Однак для перевізників спеціальним актом є Наказ, яким затверджено правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, і саме даним наказом авіаперевізники керуються у своїй діяльності.

Читайте также: Чем плоха туристическая Франция?

А тепер уявімо собі ситуацію: турист купує путівку і авіаквитки на певний рейс. туристичний оператор визначає у договорі на туристичне обслуговуванні усі необхідні умови: тип повітряного судна, номер рейсу, дату та час відправлення і прибуття, категорію місця. Однак по прибутті в аеропорт туристу повідомляють про те, що рейс відкладено (змінено, перенесено). Звичайно турист звертається із претензією до туроператора, останній відповідно – до авіакомпанії. І якщо раніше відповідальність за шкоду, заподіяну неналежним наданням послуг з авіаперевезення несли саме авіаперевізники – тобто безпосередні виконавці таких послуг, то відтепер турист звертатиметься саме до туристичного оператора із вимогами здійснення компенсації йому ненаданих чи неналежним чином наданих послуг перевезення і останній, в силу дії договору між оператором і туристом, буде змушений компенсувати йому усі збитки. Хоча фактично час відправлення та тип судна не можуть гарантуватися навіть авіаперевізником, не кажучи уже про організатора туристичної подорожі – туроператора, саме в силу певної специфіки послуг з перевезення, надання яких залежить від багатьох обставин, які знаходяться поза волею сторін – як перевізника, так і туроператора.

Те, що неможливо виконати, можна обійти

Нами виділено лише найбільш показові зміни, але зазначимо в цілому, що перелік інформації, яку туроператор буде зобов’язаний надати, згідно прийнятого законопроекту, туристу збільшується з 4 пунктів до 10. Але, чи потрібен туристу весь цей перелік інформації на стадії, коли він навіть не вирішив, яку подорож обрати. Фактично суб’єкт туристичної діяльності зобов’язаний буде надати туристу повний пакет роздрукованої різноманітної інформації і до того ж – взяти з туриста розписку про те, що він її отримав, оскільки, як відомо, саме на суб’єктів підприємницької діяльності покладається обов’язок доводити законність своїх дій (в тому числі і повноту надання інформації) щодо споживачів. Існує інший варіант – розмістити всю інформацію в куточку споживача, але ж фактично туроператору потрібно буде роздрукувати розклади всіх аеропортів світу, залізничних вокзалів, крім цього додатково додати розклади внутрішніх перевезень по країні, якщо такі послуги пропонуються туроператором. Тоді яким чином бути, якщо ці розклади практично кожного дня змінюються? І на це питання відповіді у щойно прийнятому законі немає.

Лише частина процитованих нами положень прийнятого Верховною Радою України законопроекту свідчить про те, що розроблявся він відірвано від практичної можливості його реалізації, а тому буде досить складно втілити в життя норми, що в ньому викладені.

Також законопроектом передбачено укладення договору на туристичне обслуговування в письмовій чи електронній формі. Тобто законодавець позбавив суб’єктів туристичних правовідносин можливості укладення договору у формі ваучера.

Читайте также: В Египте хотят утроить число туристов

Загалом укладення договору на туристичне обслуговування у формі ваучера має свої як позитивні так і негативні аспекти. Так, видаючи ваучер сторони договору значно економлять свій час. Ваучер містить детальний перелік послуг, які повинні бути надані туристу. Крім того, давно існує практика, коли санаторії продають путівки усім бажаючим відпочити. Така путівка вважається нічим іншим як договором на туристичне обслуговування укладеним у формі ваучера. Тобто така форма укладення договору давно практикується. Однак, при укладення договору на туристичне обслуговування у письмовій формі більш детально прописуються усі умови договору, порядок надання послуг та відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, тому наявність договору на туристичне обслуговування у письмові формі в більшій мірі захищає права обох сторін.

Відтепер у формі ваучера може укладатись лише договір на екскурсійне обслуговування, договір же на туристичне обслуговування укладається лише у письмовій чи електронній формі.

Якщо з письмовою формою все зрозуміло, то щодо електронної форми, яка передбачена чинним Законом "Про туризм" вже впродовж тривалого часу, проте ні державні органи в галузі туризму, ні суб’єкти туристичної діяльності не можуть сказати, що все ж таки розуміється під електронною формою.

Проаналізувавши чинне законодавство, можна зробити висновки, що електронна форма договору – це укладення договору шляхом обміну електронними документами із застосуванням електронного цифрового підпису. Відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 року, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) та призначається для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується для ідентифікації особи, що підписує документ, та підтвердження достовірності даних в електронній формі. Цікаво, як багато фізичних осіб – туристів мають спеціальне програмне забезпечення та ключі для електронного підпису? Ми таких у своїй практиці поки не зустрічали.

Читайте также: Названы самые уродливые города мира

Що ж стосується обміну електронними документами, то відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року, електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що під час укладення договору за допомогою електронного документообігу сторони повинні мати підтвердження про отримання адресатом кожного із відправлених документів.

Для того, щоб уникнути непорозумінь та здогадів щодо того, що ж на справді мав на увазі законодавець під електронною формою договору на туристичне обслуговування, необхідно було б чітко прописати порядок укладення такого договору в Законі.

Туризм стане доступнішим?

Говорячи про нововведення прийнятого законопроекту, слід також зазначити про збільшення строку можливості зміни ціни туристичного продукту. Відтепер ціна туристичного продукту може змінюватись не пізніше, ніж за 20 днів до початку подорожі, однак досить часто авіакомпанії застосовують свої правила змін цін та квитки, що встановлюють значно коротші строки таких змін. Тому, вносячи зміни до Закону України "Про туризм" щодо строкового обмеження підвищення цін на туристичні послуги, необхідно також урегулювати порядок підвищення таких цін і іншими виконавцями послуг, що входять до складу туристичного продукту, для того, щоб створити однакові умови ведення бізнесу усіма суб’єктами, які працюють у туристичній сфері.

Читайте также: Дешевый тур - только в мышеловке

Законопроект закріпив обов’язок туроператора у випадку неможливості надати значну частину туристичного продукту, вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а у випадку неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста, туроператор зобов’язаний надати туристу еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або до іншого місця на яке погодився турист. Така норма є своєрідним "страхуванням" туриста у випадку ненадання йому послуг туристичного обслуговування, що у будь-якому випадку йому гарантується можливість повернення до місця відправлення.

Підводячи підсумки, можемо зробити висновки, що парламентарії, приймаючи даний законопроект, мали намір захистити права споживачів туристичних послуг, однак текст законопроекту, який прийнятий, свідчить про те, що його писала людина вкрай далека від практики здійснення туристичної діяльності, а тому такі зміни швидше за все лише ускладнять діяльність суб’єктам туристичної діяльності та заплутають самих туристів ніж сприятимуть захисту прав, свобод та законних інтересів туристів.

Теги: закон туризм туроператоры услуги
Источник: Украинский Бизнес Ресурс Просмотров: 2576