Міністр житлово – комунального господарства України (2007 – 2010 рр..) голова Спілки власників житла - Олексій Кучеренко, інтерв'ю телеканалу UBR

- Чи дійсно Україні потрібно комусь віддавати в концесію, або в приватні руки водоканали, чи така страшна ситуація і це щось вирішить?

- Якби мене запитали 3 – 4 роки тому, я б сказав, дійсно, мабуть, один з варіантів, це – передача в концесію. Бо, дійсно, прийде якийсь об’єктивний стратегічний інвестор, займеться інвестиціями, модернізацією, скороченням витрат, тощо. На сьогодні в мене не має такої впевненості. І взагалі, мало того, що є криза світова, європейська, є ще криза в квадраті, це – українські реалії. І мені здається, що треба добряче подумати перед тим, як комусь щось віддавати. Знов – таки передача в концесію на 49 років, це, по – суті справи – прихована приватизація. І можна було б про це говорити, бо, якщо запитати людей, вони б вам сказали так: нам – байдуже, воно – приватне, державне, муніципальне. Ми хочемо якісну послугу. Ми хочемо розумну, справедливу, об’єктивну ціну на цю послугу, на цей товар, якщо це – вода. І ми хочемо розуміти, що не висмоктують кошти, фінанси з цього об’єкту, бо він же – муніципальний, він – власність громади, а що ми так само цю послугу будемо отримувати за 5, і за 10 , за 20 років, місто буде розвиватися і так само – інфраструктура. В цих умовах, які сьогодні є, нажаль ніхто таких гарантій людям дати не може. І я б, в першу чергу, говорив про інше. Давайте ми все ж таки створимо умови, в першу чергу для органів місцевого самоврядування. Чому для них, бо це все комунальне майно, воно – їх. Вони управляють. Міські голови, депутати міських рад, вони призначають керівників водоканалів, керівників теплокомуненерго, керівників ЖЕКів. І треба там підсилювати керованість, прозорість, ефективність, а не розписуватись у безсиллі і казати: хай прийде якийсь магічний, стратегічний інвестор і він наведе порядок. Ніхто в цих умовах сьогодні не прийде, як стратегічний інвестор. Треба розуміти, що в країні відбувається. Звідси йде відтік інвестицій, тому, ніякого стратегічного інвестора не буде. Будуть якісь місцеві лобістські групки, як правило, з депутатів, осіб, які наближені до тих чи інших потужних політичних структур, і вони будуть, як правило, займатися виключно одним. Бо, якщо навіть, вони якісь кошти витратять, то вони будуть якомога швидше відбивати ці кошти. Перед тим, як говорити про концесію треба спокійно, фахово розібрати яскраві приклади концесії в Луганській області. Але, не кулуарно, на сесії облради, бо сама облрада , здається у 2008 році віддавала кулуарно не зрозумілій компанії свою Луганськводу, холдингову компанію, і сьогодні вона не може сама себе аналізувати, звітувати. Давайте зробимо якесь не залежне експертне середовище. І, на приклад, досвід Луганської області, досвід Бердянська, який так само в халепу потрапив, коли передали якійсь компанії, в неї там уставний капітал, здається – 10, або 20 тисяч гривень, і вони забрали в концесію Бердянський водоканал. А зараз 3 чи 4 роки війна йде, не можуть відібрати назад. І мені здається, що на сьогодні буде інша модель запропонована. Я можу нагадати, що той самий Віце – прем’єр Клюєв, ще буквально влітку 11 року, він казав: нам треба негайно створювати обласні компанії, все це об’єднувати. Ну, хлопці, треба визначитись з моделлю. Бо, якщо ми говоримо про єдиний тариф, а ми ще півроку тому говорили про якийсь єдиний тариф в масштабах України. Якщо ми говоримо про обласні компанії, скажімо, по воді, по теплу, то – наступний крок, вже будемо говорити про українську компанію, скажімо Укрводоканал, про українську компанію Укртепло, може бути, але, це – інша модель, це – білоруська модель управління. І тоді, якщо ми бачимо, що нам потрібен білоруський досвід переймати, тоді ми йдемо таким шляхом. Я з сарказмом говорю, бо мені здається ми розуміємо, що білоруський – шлях в нікуди. Якщо ми йдемо в іншому напрямку, тоді я б казав в першу чергу, по – перше, система державного регулювання оцих природних монополій:тарифи, доступ до мереж, дискримінація споживачів, оце – найболючіше. Коли запрацює регулятор, я маю на увазі Національну комісію нещодавно створену, але, вона поки що тільки на папері, вона ще фактично не запрацювала. Так ось, якби вона запрацювала за 2 – 3 роки. І держава б навчилася захищати інтереси споживачів, тоді можна було б на відкритому, прозорому , чесному конкурсі проводити якісь концесійні тендерні конкурси для залучення інвесторів. Сьогодні він не буде прозорим, чесним конкурентним. Саме тому дуже велика ймовірність, що буде помилка, і треба буде її вже за 2 – 3 роки виправляти. А це буде юоляче.

- Чи живуть водоканали українські за рахунок споживачів зараз.

- Безумовно, одним із джерел водоканалів є тарифи і те, що сплачує споживач. І я можу сказати, для населення тримається ще, бо це – соціально – політичне питання. Ви ж бачите, остання реакція уряду, що категорично заборонити, ну не зрозуміло як і в який спосіб він збирається впливати на муніципалітети, на Національну комісію, яка йому не підпорядковується. От мені б хотілося, щоб прем’єр – міністру хтось пояснив, що не регулятор не підпорядковується уряду. Навпаки, регулятор приймає незалежні рішення, а муніципалітет і уряд мусять їх виконувати. Саме тоді, коли такі гасла йдуть, прокуратура знов тарифи перевіряє, все це було. Тарифи, це – економічна категорія. Виходячи з фінансів, яких у населення не має, то компенсує цю низку, низькі тарифи для населення, компенсує цю низку комерційні підприємства і компенсує бюджет. І вони сьогодні вже на межі, бо якщо ми заклали великий тариф, а він, як правило може бути вдвічі, тричі більший для компенсанта, то він закладе це в ціну на товар і ми отримуємо послугу за дуже завищеною ціною. Тому, обдурити не можна. Тариф треба зробити економічної категорії. Треба обов’язково, щоб в тарифі була інвестиційна складова. Вона має бути прозорою. Саме під інвестиційну складову тоді може прийти цей інвестор. Він буде вкладати кошти, але він буде розуміти – от джерело повернення цих коштів. Якщо в нас всі тарифи на сьогодні збиткові. Ці підприємства: теплокомуненерго, водоканали – планово збиткові. Про якого інвестора, яку концесію можна говорити.

- Вони збиткові , тому що держава не дає можливість забирати такі гроші, чи вони збиткові, тому, що люди не платять ці гроші.

- Люди – платять. Але, офіційно тарифи – занижені. Я не хочу захищати підприємства ЖКГ. Бо, в тарифах вони мутять так само. Не самі директори. Їм дають команди місцеві керманичі. І тому, з одного боку за офіційною статистикою тарифи – занижені. Якщо подивитись, в середньому по країні, тепло – 80% покриття собівартості. Вода – так само. Але з іншого боку в цих тарифах роздуті витрати. По воді – 50% - 60% втрати води, відповідно – витрати електроенергії, будь – яке обладнання накуповується за потрійною ціною. Там корупція примітивна. Не має сьогодні людини і органу, який би об’єктивно міг би сказати. Це – занижений чи завищений тариф.

- Приватний власник не зможе відремонтувати систему.

- Приватний власник не прийде, бо воно у власність не може бути передано. Коли будуть умови створені інституційні, тарифне регулювання, захист інвестора, чесна конкуренція, тоді можна пробувати проводити чесні конкурси.

- А питання стратегічної безпеки і питання моральне. Чи варто доручати приватним власникам доступ до води, яка йде в кожну домівку.

- Якщо держава себе відчуває впевнено і розуміє, що вона – не боїться і вона може регулювати цього монополіста, вона може впливати, а не навпаки. У нас сьогодні кошти впливають на державу і посадовців. Якщо держава – потужна, тоді можна запускати, приватизувати, як в Англії це відбулося. Вони свої водоканали приватизували. Але, чи то – єдиний для нас варіант, я вважаю, що про це сьогодні не можна говорити. Сьогодні треба сідати, зробити висновок, що за 2 роки нічого не зроблено І про це каже Президент, і оцінка дуже жорстка, я підтримую, реформ не було 2 роки. Треба сідати і думати, як виходити із ситуації. Бо може бути біда.

- А яка біда може бути.

- А зараз 30 градусів морозу може бути, тиск в мережах буде підвищений, а мережі – старі, і будуть аварії і буде ланцюгова реакція. Треба негайно вольові рішення приймати найвищому керівництву.

Інтерв'ю було дане в рамках програми "Думка експерта", телеканалу UBR.

Журналіст - Віталій Дячук

Теги: водоканал тарифы коррупция концессия
Источник: Телеканал UBR Просмотров: 3260