ВЕД: Говоримо про воду. Про її здорожчання. Що це означатиме, чому так відбувається. Подискутуємо із начальником Управління інвестиційної політики та технічного розвитку у сфері централізованого водопостачання та водовідведення Національної комісії, що займається Державним регулюванням у сфері комунальних послуг України – Олександром Романюком.

ВЕД: З 1 березня вода подорожчала на 7, 8%. Чому було прийнято таке рішення?

- О. Р: 10 лютого Національною комісією було прийнято таке рішення у зв’язку з тим, що у складовій тарифу на послуги водопостачання та водовідведення є складова, що включає в себе витрати електроенергії. За останній час електроенергія збільшилася по ціні на 28%. Якщо подивитесь структуру тарифу, то ця складова займає в окремих підприємств до 60%. У середньому – 35 – 30%. Тому і було прийняте таке рішення6 скоригувати тарифи на 7, 8% для наших підприємств.

- ВЕД: Тобто, саме електроенергія, більше ніяких причин не має для підняття цін. Туди не закладалися ніякі інвестиційні складові?

- О. Р: Тільки одна складова – на електроенергію.

- ВЕД: Чи планувалося це підвищення, чи це стало раптово?

- О. Р: Це – планувалось, тому, що є поступове підвищення вартості електроенергії і воно було плановим.

- ВЕД: Це не пов’язано з тим, що цієї зими були певні газові питання, розмови про переходи на тверде пальне для ТЕЦ. Щодо вартості води, на скільки вона ще може бути дорожчою і яка її реальна вартість? Тому що часто йдуть розмови про те, що вода в Україні за ціною недооцінена. Ми п’ємо воду дешевшу, ніж європейці.

- О. Р: Якщо подивитись на складову тарифу, дійсно, вона сьогодні повністю не відшкодовується тарифом, але така практика вже склалася і сьогодні робиться повний аналіз складових. Ті складові, які будуть збільшуватись , скажімо зарплата, електроенергія, і на цю складову будуть впливати. Сьогодні підвищувати тариф в декілька разів мабуть буде не правильно і не справедливо, тому, що сьогодні доходи населення не дають такої можливості, щоб сьогодні збільшити до собівартості водопостачання, водовідведення. Тому, рішення таке прийнято, щоб поступово збільшувати тарифи на ці послуги.

- ВЕД: Ви відповідаєте не тільки за питання того, що подається в трубах , а й того, що відводиться з будинків. Ми пам’ятаємо, в минулому році, зокрема в Києві було паралізовано рух на вулиці Олени Теліги через те, що прорвав колектор. Тоді заговорили, що надзвичайно зношені системи водовідведення у столиці і часу та грошей на їх реконструкцію – не має. Яка зараз ситуація, чи є якісь зрушення в цих питаннях?

- О. Р: Якщо подивитись по Україні – ситуація складна в цій галузі, тому, що основні фонди зношені від 30 до 70%. Це залежить від міст, населених пунктів і від тієї схеми, яка сьогодні працює у містах. Є схеми, які сьогодні включають перекидку води на великі відстані і якраз в цих містах і селищах тариф високий. Тому, сьогодні є доручення і комісія працює над цим питанням разом з Мінрегіоном для того, щоб зняти пікові ці загрузки по тарифній політиці, якраз компенсації, де відбувається перекидання води на великі відстані. Це – такі маловодні регіони, як Луганська область, Донецька, Кіровоградська, Крим і зрозуміло, що тарифи мають бути набагато більшими, ніж сьогодні вони є.

- ВЕД: Набагато, на скільки? Якби ви мали змогу встановити тариф і гарантувати людям, що в них на 10 – 20 років буде вода.

- О. Р: Загалом, по – державі, тарифи десь відшкодовуються на 75 – 85%в середньому.

- ВЕД: А вони дійсно відшкодовуються, чи мали б відшкодовуватися?

- О. Р: Якщо брати питання платоспроможності, то це є теж питання 5 – 10%, де не повна сьогодні йде плата за послуги. Сьогодні підприємства не мають можливості інвестування в цю галузь і джерело, як таке відсутнє, тому, що сьогодні не відшкодування, це – перша причина, і друге – неплатоспроможність споживачів.

- ВЕД: Які ви бачите варіанти відновлення галузі?

- О. Р: Це – компенсація в тих регіонах, де йде перекидка води. Це – підняття поступове, до рівня собівартості цих послуг. І зрозуміло, що повинен прийти інвестор, який би покращив технічний стан наших систем.

- ВЕД: Якщо прийде інвестор, чи безпечно це для людей, чи є такий світовий досвід, тому, що відразу з’являється питання, чи не зіпсує нам хтось так воду, що ми її взагалі пити не зможемо?

- О. Р: Сьогодні цивілізований підхід до цієї галузі, це – концесія, оренда, і приватизації, як такої… Це – комунальна власність. Всі об’єкти знаходяться у власності громади, міст, селищ і вони не можуть бути приватизованими. Законом це забороняється. А такі варіанти, як концесія, оренда для інвестора підходять, але тут мають біти чіткі правила гри.

- ВЕД: Як би можна було зацікавити приватного інвестора, якщо держава від нас, споживачів не отримує зиску?

- О. Р: Повинен бути відпрацьований механізм повернення інвестицій, над яким зараз працюють. Бо сьогодні прописаних, чітких механізмів не має. На першому етапі завжди необхідно розглядати енергозбереження. Тобто, сьогодні споруди, які були збудовані в часи 70 – 80 років, вони збудовані з великим запасом, і якщо подивитись на їх виробничі потужності, вони набагато перевищують сьогоднішню потребу, і там, як витрати електроенергії і інших складових затрат, вони на багато вищі, ніж сьогодні середні по Європі. Тому, необхідно приходити до цих середніх нормативів і зрозуміло, що буде знижуватись собівартість цих послуг.

- ВЕД: Середній норматив, це – скільки?

- О. Р: Якщо подивитись по водоспоживанню – 140 – 160 літрів на особу. Ми сьогодні цей показник маємо більший.

- ВЕД: А ціна, яку європейці платять за свою менше використану воду?

- О. Р: Вона на багато вища, якщо порівнювати з нашою. Але, ж треба порівнювати і з доходами населення ту ціну, яку сьогодні платять у Європі.

Інтерв’ю в рамках програми "Думка експерта" провів Віталій Дячук

Теги: тарифы инвестиции вода подорожание комунальное хозяйство
Источник: Телеканал UBR Просмотров: 2693