В рамках програми "Думка експерта" говоримо про газові перемовини України і Росії. У нас в гостях експерт із енергетичних питань , колишній речник НАК " Нафтогаз" України - Валентин Землянський.

- З’явилася новина, що Міненерго Росії передало українським колегам свої пропозиції, щодо перегляду проекту газового договору. Про це повідомив Голова Державної Думи Росії – Сергій Наришкін. Чи знаєте вир вже якісь деталі про те, що змінилося у цьому договорі і що це означає для української сторони.

- Відомі лише деякі деталі. Це – певний набір пропозицій з боку російської сторони. Ці пропозиції, які чули постійно переговорники у Москві і саме тому говорити, що це – новий договір, нова угода я б не став. Це, як то кажуть, бажання Росії, що вони хочуть бачити. Ми розуміємо, що їх бачення і наше бачення не співпадає, саме тому переговори продовжуються так довго, з минулого року, поки що, без конкретних результатів.

- Росії вигідно, щоб вони затягувались?

- Безумовно вигідно. Тому, що зараз час грає на боці Росії. І їх влаштовують ті угоди, які існують сьогодні. Вони отримують 416 доларів за тисячу кубічних метрів газу, який постачається в Україну – найбільша ціна у Європі, у них все нормально.

- Чи дозволить Україна приватизувати росіянам нашу ГТС?

- Ми говоримо не про приватизацію, ми говоримо про управління.

- Так, чи може зайти Росія управляти нашими трубами.

- Росія може зайти управляти нашими трубами, але у випадку, коли це бути тристоронній консорціум. Коли буде Європа, яка по–перше, буде політичним важелем у цьому питанні, щоб Росія не зазіхала. А по – друге, це – гроші, які ми можемо отримати на модернізацію.

- У цій угоді, яку зараз передали, там згадуються щось про таку можливість?

- Це – знову варіант 50 на 50. Тобто, Газпром бажає мети не менше 50% у цьому питанні. Білоруський варіант, так би мовити. В українських реаліях, це – не приватизація, а управління.

- Негативи, позитиви такої можливості?

- Негатив у тому, що Газпром не зупиняється лише на 50% магістральних газопроводів, він бажає отримати весь ринок. І коли українська сторона на переговорах говорить: "Ну ви ж маєте наш ринок, ми закуповуємо у вас величезні обсяги за величезною ціною!", вони говорять: "Це – не аргумент". А от коли мова йде про приватизацію українських ГТС, це вже аргумент. І вони готові йти далі, не тільки реалізовувати, а й поставляти цей газ в Україну. Це – не прийнятний варіант.

- Аналітики, які займаються аналізом газового ринку , і Європи низки інших країн, які співпрацюють з Газпромом, кажуть - дивно, що в Польщі, Італії не йдеться про те, що ці країни щось винні, крім грошей постачальнику. Чому ми в такій залежній ситуації завжди?

- У нас газове питання завжди політичне. Якщо Європа співпрацює у економічному форматі, то в нас газ є політичним питанням. Давайте подивимось заяви російської сторони останнім часом. " Давайте розпочнемо переговори"….так а хто їх закінчував? "Давайте ми вам покажемо новий договір"…який нічого не містить! Чому так пафосно - Наришкін приїжджає, спікер Держдуми , передає документи. Чому на рівні Газпрому і Нафтогазу цього не зробити. Після такого пафосного вступу знову ми отримуємо звинувачення, що в лютому ми вкрали у Газпрому 400 тисяч метрів кубічних.

- А насправді?

- А насправді, цього не може бути, тому що контрактом не передбачено щодобовий облік. Тобто, за контрактами, ми можемо брати за квартал. От закінчиться березень, порахуємо, скільки ми взяли. Ми в січні майже не брали, січень був теплий, у лютому – взяли, все – нормально. Ще й Туреччині допомогли. До речі, зараз Європа цього вже не сприймає.

- Навіщо Україні така залежність у газовому питанні. Чому ми досі не почали нарощувати газове видобування?

- Так історично склалося, ми залежні від російського газу, у будь – якому випадку.

- Ну а вони від нас, як від клієнтів – не менше?

- Так, більше того, я вам скажу, гроші, які Газпром отримує від України , вони вже закладені в інвестиційні плани Газпрому. Тому, якщо він буде знижувати ціну, або скорочувати постачання газу, він буде змушений скорочувати власну інвестиційну програму. Це – кошти, які йдуть на той же обхідний потік, це – кошти з України. Такий парадокс ситуації. Україна все одно буде закуповувати, питання в тому – скільки? Скільки ми будемо видобувати у себе, скільки можемо отримати з альтернативних джерел.

- Азаров висловив думку, що 516 доларів за 1000 кубів, це – рекордна ціна, вона – велика і він має намір її зменшити. Яким чином. Які важелі є в українського уряду?

- Давайте говорити про те, що переговори, які йдуть у Москві, вони мають пакетний характер. Що мається на увазі? Ми маємо зменшити ціну на газ, ми маємо домовитись стосовно української ГТС, а саме з управління з Європейської сторони, ми маємо отримати гарантії з транзиту газу, ми маємо отримати гарантії фінансування модернізації. Чотири питання, які мають бути вирішені. Тобто, коли ми говоримо про переговори, це не переговори про ціну на газ, це – питання зміни архітектури газових відносин між Україною і Росією. Ми маємо отримати зовсім нові стосунки з Росією у Газовому питанні.

- Яке реальне зниження ціни може бути?

- Давайте виходити хоча б на європейський рівень.

- Тобто, мови про нижчу вже не має?

- Ми можемо говорити про нижчу, питання буде яким чином. Якщо – створення консорціуму, маємо вийти на рівень – 200 – 250 доларів. Логічно, так. З урахуванням європейських цін, Україна мала б на сьогодні сплачувати десь приблизно 250 – 270 доларів.

- Але, це все за умови, що ми дозволимо керувати своєю системо. Чи не несе це ризику, що через деякий час нам, як цуке6рочку, зроблять ціну на 300 доларів нижче, а потім знову повернуть ту саму, а то й вище?

- Ми знову повертаємось до знижки, джерела говорять, що там – 10%. Знижка не влаштовує Україну. Саме формула, підхід до ціноутворення, бо знижки вже Харківські показали, що нам може дати знижка.

- Про яку перспективу мова йде, це – 5 років, 10 років?

- 5 років – середньострокова перспектива.

- 5 років. Можуть сказати, що видобувати стало дорожче, ціни зросли у світі.

- Через 5 років взагалі може змінитися енергетичний ринок. І в середині також, якщо будуть реалізовані оті проекти, про які зараз говорять. І термінали і сланцевий газ і постачання реверсом із Азербайджану. Україна може вже б не потребувати тієї кількості газу. Відносини кардинально можуть змінитися.

- Ці переговори, хто їх веде, і на скільки вони реальні?

- На сьогодні це – представники Нафтогазу і представники Міністерства енергетики України: Юрій Бойко, Євген Бакулін. Це – ті представники України, які їздять до Москви. Технічні питання вирішити таким професіоналам, як Бойко і Міллер – це не питання. Оскільки газ – це – політика, ми не отримаємо відповіді до завершення виборів у Росії.

- Чому Україна не видобуває газ сама?

- Вона – видобуває. Це – великі інвестиції. Не може бути чуда, що сьогодні сказали: будемо видобувати більше і завтра почали видобувати більше. Це – інерційний процес. Вкладали кошти – зростав видобуток. Перестали вкладати – видобуток впав.

Інтерв'ю провів Віталій Дячук

Теги: цена газ переговоры
Источник: Телеканал UBR Просмотров: 1050