В рамках програми "Думка експерта" говоримо про економічний ефект від можливого призначення Петра Порошенка на посаду міністра економіки. На цю тему я спілкуватимусь із Президентом Центру ринкових реформ – Володимиром Лановим.

- Різні думки є щодо того, навіщо нинішній українській владі потрібен саме Петро Порошенко. Закінчилися фахівці від правлячої партії. Чи є якісь спроби налагодити відносини із опозицією. Чому людина, яка брала безпосередньо участь у помаранчевій революції, тобто, в опозиційних діях проти нинішньої влади була запрошена у Кабінет Міністрів.

- На мій погляд, дві причини є. Перша – те, що влада розписалась у власній безпорадності. Нездатності контролювати ситуацію, нездатності дати відповідь на виклики, які є, а ми про них знаємо. На жаль, вони якраз були наслідками самої політики цього уряду. Тобто, стара команда, можливо, більше старої команди економічного блоку виявились просто неспроможними щось зробити і правильно запропонувати якусь стратегію, концепцію, нові підходи. А друге – чисто політичний аспект. Президент під вибори хоче показати в уряді нові обличчя і цим самим породити надію у суспільстві. Хоча, знову ж таки, якщо залишається Азаров, якщо залишається сам президент із своєю філософією, інтересами… пріоритетами, а ми знаємо пріоритети чинної влади: стягування звідусіль грошей в центр, банківська система спустошена, підприємства – забрали, дрібного бізнесу, що хотів щось сам робити, викрутили руки йому, з – за кордону запозичили все, що тільки можна і не має чим віддавати, живемо в борг, провалюється фінансова система, не створюються робочі місця. Молодь їде за кордон, пенсіонерів через це не можемо годувати, тому що немає тих, хто працює і заробляє, інвестицій немає з 2009 року.

- Маєте на увазі закордонні інвестиції, чи внутрішні.

- Сукупні інвестиції складають 150 мільярдів і коли ВВП був 1 трильйон і зараз 150 мільярдів. Тобто, падають можливості. Заощадження людей впали в 3 рази. Тобто, люди не вірять в гривню, не заощаджують, швидше її витрачають, або вкладають в долари. Тобто, серйозне внутрішнє очікування девальвації і фінансової нестабільності.

- У ЗМІ йшлося про те, що наче б то, Петро Порошенко Президенту розповів, як би він бачив свою роботу у цьому міністерстві. Як ви бачите його роль у цьому міністерстві. Якби це було Міністерство фінансів, то це – дійсно людина, яка рахує фінанси.

- Це – дуже утилітарний підхід, майже матеріалістичний, ленінський такий підхід. У кого які ресурси. От у Мінфіну великі ресурси, тому, він це визначає. Абсолютно не так. Визначати треба всю модель, задати всі цілі, задля досягнення яких буде розвиватися суспільство. Яким чином вийти на нові обсяги виробництва, на нові ресурси реальних доходів громадян. Як зацікавити людей, щоб вони тут працювали, заощаджували і вірили в свою грошову одиницю. Мають змінитися такі принципові установки діяльності. Саме міністр економіки має побудувати цю картину, намалювати і сказати: "Ось тобі цей фрагмент, тобі – цей. А я буду контролювати, щоб всі фрагменти склалися, і була реальна картина, реальний результат". Якщо такого міністра економіки немає, і кожен – у своєму напрямку: один – нафту качає, інший зерно не може порахувати, які квоти, кому… Тому в нас так і є: немає ніякої спільної, конструктивної , акцентованої політики, яка б привела до конкретних результатів. Кожен думає, як на своєму місці щось виграти, або досягти.

- А чому досі не було сплановано такої економіки?

- По – перше, приходять бізнесмени. Національна економіка, це – не бізнес. А вони підходять до управління, як до бізнесу. Відразу визначають, які важелі у кого, які ресурси, і які ще треба ресурси. І звертаються у Мінфін чи до Нацбанку: мені ще потрібно, я побудую два кілометри якогось проходу, умовно.

- Якщо відповідні стратегічні плани з’являться, вони ж мають бути публічними і вони мають їх побачити, чи вірите ви в те, що дійсно вони будуть виконуватися і ми побачимо такі плани?

- Я б не сказав, що це – стратегічні плани, це – повсякденна діяльність. Просто іншими підходами, і іншими методами і задля інших результатів. Треба, наприклад зменшувати частку державних втручань в економіку, встановлення цін, державні замовлення, які, як ми бачимо, наполовину вилітають в трубу, чи купують якісь невідомі агрегати, станції, автомобілі. Це – просто інші принципи роботи і інші цінності, які треба сповідувати. Треба сповідувати цінності реального зростання доходів громадян, треба, щоб у людей зростали доходи, а не в бюджеті, або в окремого міністра. І щоб люди вірили в цю економіку і вкладали гроші в неї. Якщо вони будуть прямими інвесторами своєї економіки, заощаджувати, купувати цінні папери, будувати собі житло, купувати акції якихось підприємців для цього будуть підстави і загальні і юридичні. До речі, у нас цього не дозволено. У нас 90 % ВВП, це – доходи громадян. І тоді інвестиції прийдуть в нашу економіку і буде зростання, а далі треба, щоб інвестиції не керувались Азаровим, який визначає, які пріоритети. А щоб ринок показав, куди потрібно. Якщо в нас є ІТ спеціалісти, то їм потрібно зробити це через ринкові механізми, щоб ніхто не вкрав, щоб банки контролювали, щоб відсотки були реальні. ..

- Які шанси того, що в нас таке буде.

- Поки що я не бачу такої ідеології в словах, діях, поведінці, рішеннях сьогоднішнього українського керівництва.

Інтерв’ю провів Віталій Дячук

Теги: назначения кабинет министров украины кандидатура
Источник: Телеканал UBR Просмотров: 4751