Інтерв'ю записане в рамках програми "Думка експерта" на телеканалі UBR. Говоримо про відмивання грошей в Україні, про контроль держави над подібним явищем, у нас в гостях Перший заступник голови Фінансового моніторингу України – Олексій Фещенко.

- Є повідомлення в пресі, що зявилися вимоги прокуратури надавати фахівцям Держфінмоніторингу документи для аналізу продажів від автосалонів. Якщо людина купує в автосалоні автівку вище 150 тисяч гривень, або, якщо автосалони продають такі автівки, то вони мають про це повідомляти відповідні служби. Наскільки це – правомірно?

- Насправді такої вимоги не має. В Україні ще з 2003 року працює Закон " Про боротьбу із відмиванням коштів". До 2010 року він розповсюджувався тільки на банки та інші фінансові установи. В 2010 році, враховуючи зміну міжнародних стандартів, вимоги міжнародних організацій, цей закон було змінено і його вимоги були поширені в тому числі на, так звані нефінансові установи: на ріелторів, нотаріусів, підприємств, які торгують за готівку та здійснюють операції за готівку на суму більше, ніж 150 тисяч гривень. Але, для цих підприємств висувається обмежене коло вимог, а саме: якщо я – підприємство, яке продає будь – який товар за готівку більше 150 тисяч за однією угодою, я зобов’язаний, відповідно до закону, стати на облік до Держфінмоніторингу. Це робиться шляхом надсилання простої заяви, зразок є у нас на сайті, просто, щоб встановити обмін інформацією. Друге – по такій угоді я маю ідентифікувати клієнта, простіше кажучи, зафіксувати його паспортні дані та ідентифікаційний код. Далі я зобов’язаний на протязі 5 років зберігати цю ідентифікаційну інформацію про угоду. Що стосується передачі даних до Дерфінмоніторингу, то я маю цю інформацію подивитися, вивчити її. Якщо тільки в мене є обґрунтовані підозри, що операція може бути пов’язана із відмиванням коштів. Або, фінансування тероризму, тільки в цьому випадку підприємство має повідомити Фінмоніторинг.

- То, можна спокійно купувати машини за 150 тисяч гривень.

- Звичайно. Тут немає, чого боятися і немає зайвих додаткових обмежень, навантажень, ані на покупців, ані на продавців.

- А коли трапляється, починається злочин. Коли можна ідентифікувати, що ця операція дійсно є відмиванням грошей і в яких сферах найбільше проявляються такі операції.

- Якось одного відомого американського гангстера запитали, коли він 10 раз був спійманий на спробі пограбувати банк, у нього запитали, скажіть, чому ви кожного разу йдете до банку, він відповів, тому, що там – гроші. Тобто, там де великі фінансові потоки, там злочинці намагаються ховати свої брудні кошти. Це явище більш поширене у традиційній фінансовій системі. Якщо злочинцю треба відмити значну суму, він не піде до якоїсь дрібної крамниці щось там купувати.

- Скільки вам вдається за рік провести таких операцій і про які суми можемо говорити.

- В минулому році Держфінмоніторинг передав до правоохоронних органів більше, ніж 300 справ про можливе відмивання коштів, або фінансування тероризму. За нашими матеріалами правоохоронцям вдалося накласти арешт, або вилучити коштів на суму більше, ніж 300 мільйонів гривень.

- Як до вас потрапляє інформація, як ви її знаходите?

- Законом про боротьбу з відмиванням встановлено виключний перелік джерел інформації, з якими ми маємо працювати. Це – повідомлення від суб’єктів первинного фінансового моніторингу – банки, і зараз – певні нефінансові установи та професії. Повідомлення від них про підозрілі операції, а в деяких випадках – операції, які передбачені законом.

- Що таке – підозріла операція.

- В мене є фінансова установа, до мене прийшов клієнт і попросив провести операцію за якоюсь дивною схемою. Або, я прочитав у газеті вчора, що ця людина підозрюється у скоєнні якогось корисливого злочину.

- І це банки також відстежують?

- Так. Так роблять у всьому світі.

- Багато таких скарг до вас надходить?

- Ну, це повідомлення. Щодня, Фінмоніторинг отримує порядку 5 тисяч повідомлень про фінансові операції.

- Якщо комусь присилають гроші із – за кордону. Чи є це підозрілою операцією, якщо часто приходять на якийсь рахунок переказі такі.

- Це залежить від установи, яка обслуговує клієнта, яка має свого клієнта вивчати і як записано в законі: розуміти природу ділових відносин. З одного боку, якщо родич надсилає кошти рідній людині сюди, зрозуміло, що так сталося, він поїхав на заробітки. Якщо банк про це знає, це – нормальна ситуація, вона не викликає підозри. Але, є й інші ситуації, вони трапляються і в нас і в інших країнах, коли такі дрібні перекази використовуються для розрахунків за наркотики.

- Приміром, у якоїсь жінки є коханець, який робить їй дорогий подарунок, можливо – кошти або дорогий автомобіль. У неї є чоловік і вона не хоче повідомляти, звідки взяла гроші. Як бути з цією людиною. Чи підозріла операція, коли вона кудись витрачає ці кошти.

- Ми у своїй практиці час від часу стикалися з тим, що будується така хитро – мудра схема, щоб приховати походження коштів і щоб ці кошти потім було важко знайти. В деяких випадках, це дійсно походження злочинне, але були випадки, коли це було саме так, як ви назвали. Як правило, розумні люди, якщо вони відчувають щось не так перед розлученням, вони намагалися сховати кошти від своєї половини на випадок майбутнього суду. Використовувались досить витончені схеми. Бізнес, декілька компаньйонів, у них намічається розрив стосунків, або один із колег трошки обкрадає інших компаньйонів. В усіх цих випадках використовуються методи, які дуже подібні до відмивання коштів. Самі по собі ці всі операції легальні. Наприклад, банківський переказ. Сам по собі – він легальний, але проблема у походженні коштів. Якщо така хитромудра схема виявлена, і якщо відомо про походження коштів злочин – це – відмивання коштів. Якщо я приховую кошти від своєї другої половини, це лежить на моїй совісті.

Теги: деньги отмывание денег госфинмониторинг
Источник: Телеканал UBR Просмотров: 3990