У програмі " Думка експерта" говоримо про ситуацію із пільгами в Україні, про їх кількість та досвід інших країн. В гостях – Голова Правління Центру соціологічних та політологічних досліджень – Сергій Таран.

- Міністерство фінансів України підрахувало, що в Україні, виявляється, найбільше пільг у світі. 18 мільйонів осіб отримують, як мінімум 1 із 380 категорій пільг. Чому так відбулося в Україні, чому ми вийшли вперед за цим показником.

- Безперечно, тут ще є спадок від Радянських часів, коли гарантії майже отримували всі, бо був єдиний бюджет і не було приватної економіки, але ми маємо розуміти, що треба чітко розрізняти між пільгами і соціальними гарантіями. Здається нинішній уряд плутає ці поняття. Що таке пільга, це коли якійсь категорії населення дається преференція в чомусь. Але є ще соціальні гарантії. Це коли люди, наприклад, чорнобильці, втратили здоров’я, і якщо їм не дати ці соціальні гарантії, вони просто загинуть. Щодо них – не йдеться про пільги. Йдеться про гарантії. Через те, що уряд плутає ці 2 поняття, у нас виявляється дуже багато людей, які мають пільги. Якщо реформувати цю систему: соціальних гарантій, пільг, соціальних стимулів для громадян, то треба серйозно проаналізувати, кому потрібні пільги, кому – гарантії. Гарантії – не можливо забирати, навіть через постанову суду, тому, що люди можуть загинути.

- Інстанція, яка займається обліком тих, хто має одержувати і гарантії і пільги, має бути однією, чи тоді треба розділяти за різними інстанціями.

- Можна говорити про багато рівнів цих соціальних гарантій. Якщо, недавно ми говорили про пенсійну реформу, там йдеться про 3 рівні соціальних реформ, теж саме, що стосується пільг, можна говорити про багато загальних інституційних засобів гарантування цих соціальних пільг і гарантій. Але, ми починаємо не з того кінця. Якщо ми маємо зараз проблему в бюджеті, у нас дуже багато соціальних витрат. То починати треба не з скорочення соціальних виплат, а починати треба зі збільшення податкової бази. Треба піднімати економіку. Створювати сприятливі умови для інвестицій, бороти корупцію, щоб сюди прийшов капітал і завдяки цьому – бюджет збільшиться. А в нас проблеми бюджету вирішують за рахунок скорочення, а не за рахунок наповнення. Є інша небезпечна ситуація в соціальній сфері: у нас з року в рік дуже серйозно зростає розрив між багатими і бідними.

- За стану розриву, це – нормальне явище дозрівання суспільства і переходу в європейську інтеграцію.

- Жодне європейське суспільство не має такого колосального розриву між багатими і бідними, я ми маємо в Україні.

- Чому це відбувається у нас.

- Економікою керують олігархічні групи, які зацікавлені у власному збагаченні. Влада виконує їх забаганки. І тому, якщо ми говоримо про реформи у соціальній сфері, то не можна відривати від показників, які мають визначати і мораль і стан українського суспільства. Стабільне суспільство тоді, коли існує потужний середній клас, який знімає напруження між багатими і бідними. І коли уряд говорить, що в нас найбільше пільг у світі, то це – відволікання від основних проблем.

- Щоб з цього ви залишили, як пільги, а що б, як соціальні гарантії.

- Є категорії, які не можуть існувати без соціальних гарантій. Це - пенсіонери, люди, які втратили здоров’я, ветерани війни. Їм треба залишити соціальні гарантії. У нас, людина, яка заслужила соціальну гарантію, це – проблема. А для інших країн, це – герої. В США, Європі є спеціальні виконавчі органи, які займаються винятково справами ветеранів. Там є культ людей, які поклали своє здоров’я на благо батьківщини.

- Німеччина також має проблему з пенсіонерами і ветеранами, але вони її вирішують за рахунок залучення більше робочої сили молодої.

- Так, за рахунок економічного зросту, за рахунок збільшення податкової бази.

- В нас навпаки молодь їде за кордон...

- Так, треба створювати робочі місця.

- Чому вони в нас не створюються?

- Це є питання політичне. Система влади в Україні створена так, що олігархічний капітал зацікавлений у створенні монополій. Треба робити більш прозорі відносини між політиками і бізнесом. Великий бізнес має зрозуміти, що стабільне суспільство – це є суспільство, де не має колосального розриву між багатими і бідними. У нас ці люди, які мають великий бізнес, вони вийшли із 90 років, дуже жорсткого часу у всіх сенсах і для них є розуміння про те, як має бути влаштоване суспільство..

- Прогрес торкається усіх, і всі мають якісь етапи дозрівання.

- Все залежить від політичної волі держави. Наприклад, Грузія, донедавна ми про неї говорили, як про одну з найкорупційніших країн. З’явилась політична воля. За 2 роки зникла корупційна ментальність і країна стала одною із найперших країн у світі. Якщо є політичне бажання на найвищому рівні, можна дуже швидко подолати корупцію.

- Скільки часу може пройти у наших умовах.

- Можна рахувати від виборів до виборів, коли люди оберуть кращих, а можна рахувати по поколіннях. Коли змінюється політичне покоління, то суспільні відносини так чи інакше відрізняється від попереднього. А це – 15 років. Хотілося б щоб це був перший варіант, бо це – більше.

- Скільки пільг і для кого ви б залишили.

- Тут треба відштовхуватись від загальної стратегії розвитку економіки. Якщо держава вирішує, що треба, наприклад, розвивати сільське господарство, транспортну галузь, високотехнологічні галузі, і пільги мають бути створені для тих громадян, які працюють у цих сферах. Такої економічної стратегії не було озвучено на жодному рівні. Для України однозначно мають бути створені пільги для розвитку аграрного сектору, бо молодь тікає з села, а у нас чудові можливості для розвитку аграрного бізнесу, а продукти купуємо з – за кордону. Має бути економічна стратегія уряду, про яку ми ще досі не почули.

Теги: льготы льготники преференции
Источник: Телеканал UBR Просмотров: 1241