Законодавство, що регулює розвиток альтернативної енергетики в Україні, продовжує вдосконалюватися. Нещодавно Верховна Рада ухвалила спеціальні зміни про закону "Про електроенергетику", який регламентує сфери діяльності усіх видів відновлювальної енергетики: вітрової, сонячної, енергії малих річок, біомаси, біогазу. Цього разу зміни стосувалися підтримки або, як звучало у законопроекті, стимулювання виробництва електроенергетики з альтернативних джерел енергії. Головною зміною стало отримання біогазом статусу енергії, що може претендувати на "зелений тариф".

Юрій Корольчук, експерт з питань енергетики спеціально для  UBR.UA

Здавалося, що на вулицю прихильників відновлювальних джерел енергії мало би прийти свято. Особливо це стосується тих структур, що розвивають напрям біогазу. Крім того, "альтернативщики" мали би потішитися усі гуртом, що виробництво електроенергії буде зростати, а значить, буде зростати частка відновлювальних джерел в енергобалансі країни. Тим паче, що поле альтернативної енергетики насправді неоране і місця для роботи вистачить усім (а саме за це боролися у рамках публічного обговорення оновленої енергетично стратегії України до 2030 року). Та не так трапилася як гадалося…

Як не з’їм, то понадкушую

Прихильники "біогазу" здивували своїм невдоволенням. Як відомо, часто у житті керуються принципом: проси більше – отримаєш хоча би щось. У даному випадку завдяки сильним лобістським потужностям біогаз отримав майже все, що просили. Скоріше за все саме це додало впевненості, що і вилилося у публічне невдоволення.

І сьогодні на це варто звернути увагу, оскільки альтернативна енергетика лише робить свої перші кроки і восени 2012 року відзначила своє дворіччя. До того ж, на компанії, що працюють у цій галузі, тисне світова криза і конкуренція з боку традиційних джерел енергії. Тому дивують суперечності, які у майбутньому можуть зашкодити інвестиційній привабливості у відновлювальну енергетику.

Для ширшого розуміння – закон запроваджує "зелений тариф" на електроенергію з біогазу на рівні із електроенергію, що виробляється із біомаси. При цьому коефіцієнт для біогазу буде таким же, як і у біомаси - 2,3. Нині зелений тариф для біомаси – 1,34 грн. (без ПДВ). Також із закону забрали обмеження, що "зелений тариф" буде видаватися тільки новим електростанціям на біогазі. Тариф отримають всі – і вже побудовані об'єкти, і нові.

Разом із біогазом у законі з’явилися додаткові "бонуси" для малих гідроелектростанцій. Причому для самих маленьких (мікрогідроелектростанцій) потужністю не більше 200 кВт підвищувальний коефіцієнт збільшений майже вдвічі з 1,2 до 2, а для мініелектростанцій потужністю понад 200 кВт, але не більше 1 МВт – коефіцієнт зріс з 1,2 до 1,6. Такі зміни будуть сприяти тому, що знизиться термін окупності будівництва мікроГЕС і мініГЕС, а це більш привабливо для банків з точки зору виділення кредитів.

І якщо лобісти малих ГЕС залишилися задоволені, то прихильники біомасової енергетики у якості аргументів почали порівнювати "зелений тариф" для біогазу із тарифом, який отримують підприємства, що інвестують у сонячну енергетику. Майже як у тій український приказці: як не з’їм, то понадкушую.

Але найбільше здивував своєю позицією колишній голова Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів (НАЕР) Ігор Черкашин. Нині правонаступник НАЕР – це Державне агентство з енергозбереження та енергоефективності.

Адже саме при керівництві Черкашина була розроблена методика розрахунку тарифів для вітрової, сонячної, біомасової та енергії малих ГЕС. І тоді це дійсно був прогресивний крок уперед для розвитку альтернативної енергетики. Методика була розроблена у 2008 році, а вже через рік у 2009 році отримала статус закону. Чому ж тоді Ігор Черкашин у статусі голови Нацагентства не спробував змінити ситуацію у 2008-2009 роках і зберігав мовчання як на кладовищі? І лише зараз заволав не своїм голосом. Питання радше риторичне.

Тим паче, що нинішнє керівництво Державного агентства з енергозбереження та енергоефективності підтримало біоенергетику. "Що стосується розвитку біоенергетики – то Україна має надзвичайний потенціал в даній сфері, який за підрахунками фахівців становить понад 30 млн. тонн умовного палива в рік. При цьому держава зацікавлена в тому, щоб цей ресурс більшою мірою використовувався у сфері виробництва теплової енергії, а це в свою чергу сприятиме скороченню обсягів імпортованого природного газу", – стверджує заступник голови Держенергоефективності Сергій Дубовик.

Скоріше за все, за показною некомпетентністю екс-голова НАЕР маскує власну заангажованість у певний вид бізнесу. А це вже політика і лобізм, якого і так вистачає в українському бізнесі. І на загал це лише завдає шкоди загальному іміджу альтернативної енергетики. До того ж, як піонер цієї галузі Ігор Черкашин чудово розуміє різницю між вітровою, сонячною, гідроенергетикою і біогазом, та необхідними умовами розвитку кожного напрямку.

Боротьба за капітал

Дійсно в Україні і у всіх без винятку країнах світу – від лідера у цій галузі великої Німеччини до першопрохідця маленької Естонії, – "зелені тарифи" або "зелені сертифікати" для виробників сонячної енергії поки що є високими, тому що це нові технології. Але із часом вони будуть знижуватись, із здешевленням технологій. Про це в Україні не чув і не знає хіба що ледачий.

І, звичайно, коли порівнювати із тарифами для біомасових чи біогазових електростанцій, то для пересічного українця різниця буде значною. Але на це є свої причини. По-перше, сонячна електростанція виробляє електроенергію тільки тоді, коли світить і "працює" сонце – тобто у середньому з 8.00 ранку до 17.00 вечора. Тоді як електростанція на біомасі може працювати цілодобово або 24/7 за наявності палива, тобто біомаси. Отож, біомасова електростанція за певний проміжок часу, день, місяць чи рік завжди виробить більше кіловат електроенергії, ніж сонячна електростанція.

По-друге, і не менше важливе, обладнання для сонячних електростанцій поки у декілька разів дорожче, ніж обладнання для перетворення біомаси в електроенергію.

Відповідно, напрошується висновок, який читають студентам на першому курсі економічного факультету. Аби проекти з будівництва сонячних і біомасових електростанцій були однаково привабливі для інвесторів, то вони повинні мати приблизно однаковий термін окупності вкладених інвестицій. Інакше конкурентної боротьби за капітал, що прийде у галузь, ми не побачимо.

Це і знаходить свій вияв у тому, що тарифи на сонячну електроенергію є вищими, ніж тарифи на електроенергію з біомаси. Ця різниця між тарифами встановлюється, щоб зрівняти сонячну і біомасову енергію по привабливості.

Адже якщо тарифи зробити однаковими для всіх видів генерації, то будувати сонячні чи вітрові станції ніхто не буде, а всі інвестиції підуть в біоенергетику. А диверсифікаціє видів відновлювальної енергетики також має бути. Бо наприклад, сонячну енергію можна отримувати в безпосередній близькості до споживача, встановлюючи пристрої на дахах. І вже дуже дивно, що прихильники цього напрямку вперто ігнорують як закони економіки, так і досвід країн ЄС, які також розмежовують тарифи на сонячну і біоенергію. Для прикладу можна порівняти тарифи у деяких країнах ЄС, де рівноцінно розвиваються і сонячна, і біомасова енергетика.

Країна

Сонце, 1 кВт-год/ євро

Біомаса, 1 кВт-год / євро

1.

Австрія

0,29-0,46

0,06-0,16

2.

Болгарія

0,34-0,38

0,08-0,10

3.

Великобританія

0,42

0,12

4.

Греція

0,55

0,07-0,08

5.

Нідерланди

0,45-0,58

0,11-0,17

6.

Німеччина

0,29-0,55

0,08-0,12

7.

Чехія

0,455

0,077-0,103

Власне, на фоні пошуку Україною альтернативи російському газу (будівництво LNG-терміналу, добудова ядерних блоків, розвиток альтернативної енергії), прихильники біомасової енергії вчинили як у тому анекдоті про Чебурашку і крокодила Гену. Коли місця на рейках вистачає усім, але так хочеться когось посунути в сторону…

Новації закону

До того ж закон також передбачає істотне зниження "зеленого тарифу" для сонячних електростанцій, що вводяться в експлуатацію з квітня 2013 року. Так, для наземних станцій коефіцієнт зменшиться з 4,8 до 3,5, дахових потужністю понад 100 кВт - з 4,6 до 3,6, дахових потужністю менше 100 кВт - з 4,4 до 3,7.

Прогресом можна вважати і намагання держави наблизити альтернативну енергію до пересічного українця.

 Нові зміни до закону "Про електроенергетику" зобов’язують енергопостачальні компанії з 2014 року викуповувати у домогосподарств за "зеленим тарифом" електроенергію, вироблену даховими сонячними електростанціями потужністю до 10 кВт, введеними в експлуатацію з квітня 2013 року. Коефіцієнт "зеленого тарифу" для домогосподарств, які експлуатують сонячні установки, складе 3,7. Це означає, що фізичні особи зможуть продавати сонячну електроенергію за вищими тарифами, ніж юридичні особи, що експлуатують наземні та великі дахові системи.

При цьому – головний інтерес для громадян, – домогосподарствам не доведеться отримувати ліцензію на виробництво електроенергії.

До цього часу фізична особа не могла продавати по "зеленому тарифу" електроенергію, яку виробляла її міні-станція. А для отримання "зеленого тарифу" треба і зараз зібрати величезний пакет документів для проектування, будівництва, підключення, введення в експлуатацію самої електростанції. Причому потужність об’єкта практично ніяк не впливає на обсяг пакета документів і складність його отримання. Наприклад, для отримання "зеленого тарифу" на маленьку установку потужністю 3-5 кВт на даху необхідно зібрати майже такий же пакет документів, як і для отримання "зеленого тарифу" на величезну сонячну станцію потужністю 30-40 МВт.

Героїчний подвиг виявився під силу лише одному СПДшнику, який зміг подолати бюрократичні перепони і таки отримати "зелений тариф" на відновлену ним міні-гідроелектростанцію.

Після змін у закон ситуація кардинально зміниться. Більш того, на приватників не поширюється вимога так званої "місцевої складової". Тобто громадянин на відміну від компаній має право вибирати обладнання – і може купувати українські, німецькі, корейські, китайські або будь-які інші панелі і комплектуючі для своєї системи. А от юридичні особи з 2012 року для отримання "зеленого тарифу" повинні наймати вітчизняні будівельно-монтажні організації, а з 2013-го ще й використовувати українське обладнання, що має призведи то розвитку високотехноголічного машинобудування та безлічі суміжних підприємств.

Насправді Україна практично копіює європейський шлях розвитку альтернативних джерел енергії, коли держава за рахунок запровадження різних тарифів стимулює установку сонячних систем насамперед у приватному секторі, а також на дахах будівель і споруд.

Тим паче, що заплановане згідно внесених змін до закону "Про електроенергетику" зниження тарифів адекватно віддзеркалює здешевлення обладнання для сонячних електростанцій. Оскільки сонячні панелі за останні декілька років істотно подешевшали, то зниження "зелених тарифів" не призведе до збільшення термінів окупності проектів. У такому випадку галузь збереже привабливість для інвесторів та банків. А як відомо саме сонячна енергетика наразі одна із галузей, що найбільш динамічно розвиваються.

Власне, вже не один раз було зауважено, що більш високі значення тарифів, ніж в Європі – тимчасовий і вимушений захід для залучення іноземних інвестицій. До того ж, кредитні кошти в Україні дорожчі. А якщо у нас будуть такі ж тарифи як в Чехії або Болгарії, то просто інвестор піде туди.

"Приманка" для інвесторів

Не менш важливим є і те, що нові зміни до закону "Про електроенергетику" передбачають піврічну відстрочку запровадження правил "місцевої складової". Раніше закон вимагав, що для отримання "зеленого тарифу" електростанція, - будівництво якої почалося після 2011 року, а завершилося пізніше 1 січня 2013 року, - обсяг українських матеріалів, обладнання та робіт повинен становити не менше 30%. Якщо ж об’єкт планували вводити після 1 січня 2014 року, то обсяг українських матеріалів, обладнання та робіт повинен складати вже не менше 50%.

Полегшення полягає у тому, що до 1 липня 2013 року треба встигнути побудувати станцію з 15% часткою українських матеріалів чи робіт. Якщо ж станція буде введена в експлуатацію після 1 липня 2013 року, то слід забезпечити 30% вітчизняних матеріалів. І тільки в об’єктах, будівництво яких завершитися після 1 липня 2014 року треба буде забезпечити 50% частку українського. Україна таким чином намагається підкинути потенційним інвесторам іще одну "приманку" і дати їм час розпочати проекти альтернативної енергетики.

І, власне, знову варто згадати і про "конфліктний" біогаз, з якого і почався наш аналіз змін до закону. Біогазові установки отримали привілейований статус. Для електростанцій на біогазі введена додаткова відстрочка щодо жорсткості правила "місцевої складової" у порівнянні з іншими видами відновлюваних джерел енергії. 30% частку в таких об’єктах необхідно забезпечити тільки починаючи з 2014 року, а 50% – з 2015 року. Тобто біогазові установки отримали додаткову відстрочку на півроку у порівняні з сонцем, вітром, та навіть біомасою.

Зважаючи на те, що лобісти біогазу отримали майже все, що просили та й ще умудрилися публічно залишитися невдоволеними, то на язик так і проситься доречна українська народна приказку: як мед, то ложкою.

Нарешті, показово, що протягом 2012 року до закону "Про електроенергетику" зміни вносилися лише двічі. Адже від часу ухвалення закону у 1998 році частота змін у середньому на рік складала 4 рази і з початку загалом вже 40 разів вносили зміни. А як відомо, інвестори люблять, коли держава мінімально втручається у законодавство і не переписує його по декілька разів.

Читайте также: Біогаз в Україні. Як перетворити органічні відходи на енергію 

Читайте также: Біогаз в Україні. Розраховуємо зелений тариф для енергії з біогазу

Читайте также: Біогаз в Україні. Розвиток при підтримці держави

Хотите первыми получать важную и полезную информацию о ДЕНЬГАХ и БИЗНЕСЕ? Подписывайтесь на наши аккаунты в мессенджерах и соцсетях: Telegram, Twitter, YouTube, Facebook, Instagram.

Теги: альтернативная энергетика биогаз
Источник: Украинский Бизнес Ресурс Просмотров: 3301